Cocaine Columbia Кировск

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!

День начался, как обычно, с виду ничем не примечательным. Встал я, себе сосиську к пельмешкам варить положил, а так же кофе варить и на гритать его на полную мощность для развития мозговых функций. И тут, неожиданно, звонок в дверь. "Чё это такое?", - подумал я. Всё таки разрешил все смелости и открыл. А на пороге стоит мой братишка Макс, он ваще, бейби, у нас трэндсеттер заводит на разбор девчонок. Вроде обычный парень, а никак, настоящий трэндсеттар. Он учит нас своим секретам, как любить девчонку на всю катушку и как париться на картошке, шоб бох посмотрел!

И так, развернулся смотрю, а он как сигарету заворачивает в газету, тока громко дышит. "Макс, се кокайн?", - пытаюсь я завести беседу. "Чё ты?" - отвечает Макс, как обычно с пренебрежительным видом. "А у меня уведомление поступило, что ты это закладку заказывал, и такие, как ты, еще никто не пырялся". Мы поняли друг друга и решили пойти на дело.

Шли мы по улице, а я сильно нервничал, блестел как шишка соцветия марихуаны на луне, а Макс никак все обьяснить не мог. Вроде обычная прогулка, а я знал, что сейчас уже получу свою первую закладку, вот только даты впереди не было. Сколько я время ждал, чтобы накатали закладки, и вот оно, мое счастье!

И вот мы уже на месте. Встречаем нашего продавца, такого неулыбчивого, нашего долбоеба, как его все называют. И он, как говорится, "серёги отащил". "Держи, ковбаса", - говорит он, подсовывая мне свои диски. "Закладки, спс чувак!", - отвечаю я. Вот только никогда еще не кололся, и тут сразу же вопросы возникают, что куда, и как. Но он меня успокоил, все рассказал, где, какие и как вводить. "Хорошо, чуваки, долбоёбы, будем пробовать", - говорю я, но внутри сердце уже колотится как в перепонки у омутненького зеваки.

Пришли мы в школу. Обычная ситуация, толпа охуевших, как всегда, идет в класс, а у меня уже нафик пошли все. Начал уколотся тихо в туалете, чтобы никто не ведал. "Башатумнай!", - подумал я, когда раскрыл конверт своей закладки.

Тут вдруг в класс звонок, то ли прогулка, то ли яблочко, а я всё не понимаю, куда мне идти. Но один уверенный шаг и явил меня наружу, в мир где ни один наркоман не смел шлендить. И вот уже иду я, поднимаюсь на табуретку, лезу на первую строчку. "Диск тут, шляй, диск там", - думаю я, тока у меня внезапно с мозга всё высосало и мое яйцо ударилось об угол парты.

Поднялся на ноги, смотрю в классе полная тишина, все смотрят на меня, и только Макс сидит и ржет, этот дурачок. Ну, я не обижаюсь, понимаю, что сам виноват. Ведь колоться надо уметь, а не только захотеть. "Ну чё, народ, я всего лишь показывал, как на уроке прикольно отжигать", - хочу объяснить я, и тут Макс, как всегда оправдывается: "Ты чё, бро, прокололся на последней замене? Пиздуй врачу, медицына есть!".

Понял я, что сейчас никаких шишек с медициной у меня не получится. Сижу дома, взялся за книжки, решил все узнать сам. Много полезного узнал, и про колоться, и про шишки, и про закладки. Вот только думаю, может всё же научиться программировать, а не браться за наркотики? Ведь мне всегда нравилось кодить, а наркомания - это всего лишь пустое удовольствие, которое непременно приведет к какой-то глупости. Лучше я пойду попрограммирую что-нибудь, хотя бы для своего будущего. А то колоться я не умел, да и шишки не интересны. Ведь всегда можно найти другое увлечение, которое не подвергает вреду здоровью и жизни. Буду я программистом, а не наркоманом. Ведь кодить круто, кокаин - полный шлак!